2 жовтня Рожищенська громада прощалася з славетним сином України, Почесним громадянином міста, повним кавалером ордена «За мужність», Народним Героєм України, мужнім воїном Павлом Миколайовичем Чайкою.
Земляки прощалися з легендарним «Сіглом», котрий став для них символом мужності та відваги, прикладом безмежної любові до неньки-України.
Віддати останню шану відомому рожищанину до рідної домівки Героя, котрий у свої 26 років став повним кавалером ордена “За мужність”, з'їхалися побратими та друзі з різних міст України. І кожен згадував Павла як людину слова, щиру та компанійську, незламного борця по житті та вмотивованого воїна.
Він мріяв бути офіцером і став ним, пройшовши Слов’янськ, Зеленопілля, Мар’їнку, Дебальцівський плацдарм і пекельний Донецький аеропорт.
Про бойові дороги Павла Чайки вже багато написано, бо це правдива історія початку російсько-української війни на прикладі окремого Героя.
Командир взводу 79-ої окремої десантно-штурмової бригади Павло Чайка рятував життя побратимам, не раз ризикуючи своїм. Він залишиться променем світла для багатьох, з ким зводило його життя.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. На цьому символічному місці молилися за Героя, життя котрого стало славетною сторінкою історії України.
"Павло для кожного з нас є прикладом, яким має бути громадянин, яким має бути воїн, яким має бути офіцер",- наголосив Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.
Павло Чайка був прикладом для багатьох, хто його знав. Дружбою з ним не просто дорожили, дружбою з ним гордилися.
Квітами в знак шани та поваги встелили останню дорогу Героя у рідному місті. Бо ця втрата, це біль не лише родини, це біль кожного, хто знав щирого, відкритого та простого у спілкуванні Павла Чайку.
Відспівали захисника України у храмі Архистратига Михаїла. І велелюдною процесією провадили на Алею Слави місцевого кладовища.
Останнє прощання. У невимовному горі батьки, сестра, дружина - вони втратили найріднішу людину.
"Павло був частиною нашої великої сім'ї, і сьогодні ця сім'я втратила частину свого серця", - так висловився про загибель Героя один з його побратимів.
Сум, біль та невимовна скорбота розривали серце кожного, хто стояв біля домовини 36-річного Героя. Але людина не в силі змінити того, що призначено згори.
Тож хай світла пам'ять про нашого Героя ніколи не згасає у наших серцях.
Шана і слава захиснику України капітану ЗСУ Павлу Чайці! Хай Небеса приймуть його світлу душу!
Тетяна Боярин